Електричну бас-гітару хоча і можна назвати відносно молодим інструментом, але вона вже досить міцно влаштувалася в більшості стилів сучасної музики.

 

 

Її появу не можна назвати випадковою. Для цього були певні умови. Звук гітари, яка була електрифікована раніше, був і так досить гучним і таким, що виділяється. Та й ударні мали достатньо потужне звучання. Аби басовий тембр звучав досить голосно і насичено в загальному звучанні, акустичний інструмент повинен мати велику площу поверхні деки, як наприклад, у контрабаса. Але цей інструмент, хоча і володіє достатньо стильним зовнішнім виглядом і звучанням і є невід'ємною частиною деяких музичних стилів (рокабіллі і сайкобілі), але має досить великі габарити, чого творці нового інструменту, ймовірно, намагалися уникнути. Область застосування акустичної бас-гітари досить вузька, і її однаково доводиться подзвучувати або за допомогою мікрофона, або за допомогою вбудованого звукознімача.

 

Реальним проривом став Fender Precision Bass, представлений в 1951 році (хоча можна припустити, що це була далеко не перша спроба створити електричний бас). Цей інструмент став першою вдалою цільнокорпуснлю (solidbody) електричною бас-гітарою, досі цей інструмент виробляється в майже незміненому вигляді, а схожість з нею в тих чи інших характеристиках можна відстежити практично в кожному сучасному басі. Створення цього інструменту стало лише початком в процесі еволюції еклектичних бас-гітар. Існує величезна кількість клонів вже існуючих моделей, на сучасному музичному ринку час від часу з'являються нові оригінальні _. Головним свідченням розвитку інструменту є різноманіття конструкцій. Але не меншої різноманітності можна спостерігати і у виконавській техніці. Але давайте для початку розберемося в деяких аспектах анатомії сучасної електричної бас-гітари.

 

 

Fender Precision Bass

 

Конструкція інструменту

 

Існує багато відмінностей в конструкції бас-гітар, але самим очевидним є спосіб кріплення грифа. Розрізняють пригвинчений гриф (bolt-on), наскрізний (neck-through), набагато рідше зустрічається вклеєний (set). Пригвинчений гриф закінчується разом з накладкою грифа або іноді продовжується ще трохи глибше в корпус. Кріплення проводиться через притягання плоскою п'яти грифа до плоскої майданчику, втопленою в корпусі, за допомогою шурупів. Відмінність вклеєного грифа полягає в наявності шипа, який іноді має складний профіль, що триває в корпусі. Довжина цього шипа може досягати майже трьох чвертей довжини інструменту. Наскрізний гриф проходить під звукрзнімачами і струнотримачем крізь весь корпус.

Конструкція інструменту має безпосередній вплив на його звучання. Але це далеко не єдиний фактор. Існує ще багато інших, не менш важливих нюансів, що відображаються на звуці інструменту.

 

Закони фізики працюють абсолютно скрізь. Ось і музична сфера не є винятком. Так от, з точки зору фізики, існує ряд параметрів, які визначають роботу струнного інструменту, в нашому випадку це бас-гітара. Вимірювати ці параметри можна тільки в лабораторних умовах. Для більшості людей вловити зв'язок між конструктивними рішеннями і фізичними параметрами дуже і дуже складно. Та й багато виробників музичних інструментів не спромагаються розібратися в цьому питанні. Але як незрозумілі більшості лабораторні вимірювання, так і звична суб'єктивна оцінка інструменту говорять про одне: оцінювати бас-гітару варто в першу чергу за такими критеріями, як підкреслена розбірливість, артикулювання або м'якість його звучання, сустейн і його рівномірність «по всьому грифу» (це ж стосується і тембру), а також зручність гри.

 

Кожне конструктивне рішення відрізняється певними очевидними властивостями. Так, пригвинчений гриф має кращу ремонтопридатність, того можна регулювати його кут відносно корпусу. Перевагою наскрізного грифа в зручності є доступ до верхніх ладів, і це очевидно, але цю перевагу навряд чи можна назвати необхідністю.

 

Вклеєні грифи знаходяться на проміжній позиції між наскрізними і пригвинченими в усіх відношеннях за умови, що вклейка проведена якісно. Це не так просто як здається.

 

Що стосується самих грифів, то вони можуть бути не тільки цілісними, а й склеєними з декількох довгих рейок, які часто виготовляються з деревини різних порід. Практично у всіх випадках гриф всередині має анкерний стрижень, а іноді навіть два. Крім того можуть бути вставки з вуглепластика, який часто називають «графітом», або металом, призначеним для підвищення жорсткості грифа. Можна багато говорити про подібні хитрощі і міркувати про їх доцільність, але для музиканта це має мало значення. Важливо тільки якість інструменту, а не те, як воно досягнуто.

 

За своєю конструкцією корпус бас-гітари теж може відрізнятися, хоча звертають на це уваги не багато.

 

По-перше, корпус може бути суцільним, тобто виконаним з суцільного масиву деревини. Це варіант є найбільш перевіреним і розумним.

 

По-друге, може мати шари. У більшості випадків зверху на масив з однієї породи дерева наклеюється «топ» з іншого дерева. Це відображається не тільки на зовнішньому вигляді інструменту, але і на його звучанні. Але крім варіанту з двома «шарами» можуть бути і більш багатошарові, що складаються з трьох, п'яти, семи і т.д. шарів.

 

По-третє, корпус буває порожнистим або напівпустотілм. У цьому випадку варіантів конструкції величезна кількість. Вплив пустот на звук не завжди однаковий: в якихось випадках порожнечі корпусу будуть сильно впливати на звук інструменту, в інших - слабше. Але про одне можна сказати напевно: завдяки порожнечам бас-гітара може трохи збавити вагу. Це особливо важливо, враховуючи, що одним з головних недоліків бас-гітари є її велика маса.

 

Велика кількість інструментів з наскрізним грифом мають корпус, що складається з двох половинок, що приклеюються з боків центральної балки-грифа. Немає нічого дивного, що такий корпус мало впливає на звук у порівнянні з іншими конструкціями.

Найпрогресивнішим варіантом можна назвати конструкцію без традиційних кілків і головки грифа, в якій струни закріплюються у верхньому поріжку, а натягуються на корпусі струнотримачем спеціальної структури. Але такі надійні, зручні і чудово звучать інструменти не придбали широкого розповсюдження. Викликано це в першу чергу, упередженим ставленням, причиною якому є буденне традиционалістичне мислення, позбавлене всякого сенсу, яке побутує серед музикантів. Скажу навіть більше: багато виносять вирок «безголовим» інструментам, навіть жодного разу до них не доторкнувшись.

 

Мензура

 

Говорячи про мензуру, ми маємо на увазі теоретичну відстань між верхнім і нижнім поріжками, закладену в конструкцію інструменту. Якщо говорити про практику, то в ладових інструментах положення нижнього поріжка регулюється, часто для кожної струни індивідуально. Слід зауважити, що в таких випадках підстроювання може знадобитися при кожній зміні струн. З цієї причини зупинимося на «теоретичній» величині.

 

Мензура для електрогітари найчастіше становить 34 ". Такий же стандарт використовується в «класичних» моделях бас-гітар фірми Fender, хоча його дотримуються майже всі. Але можна зустріти й інші величини, від 30 "до 36". Бас-гітари, розраховані на дітей, можуть мати мензуру і менше 30 ".

 

Величина мензури впливає безпосередньо на масогабаритні показники інструменту. Якщо мензура коротше, відстань між ладами менша, тому легше притискати струни, так як вони натягнуті слабкіше, і це все при тій же товщині струн та налаштування інструменту. І навпаки . Деякі музиканти вибирають варіанти, які відповідають розмірам їх рук. Але крім всього цього величина мензури не слабо впливає на звук інструменту. Це твердження можна легко проілюструвати простим експериментом. Нлаштуємо струни, припустимо, на півтон або тон нижче звичного налаштування і потім затиснемо їх каподастр, відповідно, на першому чи другому ладу. Тепер різницю можна не тільки почути, але й відчути.

 

Число струн і ладів

 

Кількість струн бас-гітари може становити чотири, п'ять, шість, іноді сім, вісім і більше струн, а число ладів буває від 19 до 24, а іноді й більше.

 

Найголовніше - визначитися з роллю бас-гітари у виконуваній музиці. Виходячи з цього, потрібно буде вибрати необхідний набір можливостей. Якщо бас-гітара виконує тільки партію баса, чи то пак нижній голос гармонії у відповідному діапазоні нот, то оптимальним варіантом стане чотириструнний бас із звичайним кількістю ладів. Цього буде цілком достатньо. В крайньому випадку, інструмент можна перебудувати вище або нижче, поставивши на нього струни тонший або товстіший.

Але якщо бас-гітара займає місце на першому плані музичного панно, заповнює більшу частину аранжування і часто виконує соло, якщо в грі присутня велика кількість технічно складних пасажів і трюків, тоді необхідний інструмент з розширеними можливостями у вигляді збільшеної кількості струн і ладів.

 

Якщо говорити про практичну цінність великої кількості ладів (вона може перевищувати 30), то не можна не згадати про два фактори, які зводять її нанівець. По-перше, навіть найтонші струни бас-гітари все одно досить товсті і на верхніх ладах дають фальш, що практично ніяк не можна компенсувати. По-друге, на верхніх ладах басові струни мають звук, який нагадує звучання дроту, і тому є марним. У цьому випадку краще взяти ту ж ноту на більш тонкій струні, на більш низьких ладах, де довжина струни більша а тембр природніший. Ось чому для соло краще використовувати бас-гітару з великою кількістю струн. Але не варто забувати, що зі збільшенням кількості збільшується і ширина грифа, що дуже впливає на зручність гри: грати стає незручно. Подальше збільшення кількості струн можна побачити на зовсім іншому інструменті, який називається «стик».

 

Безладова бас-гітара (fretless) від традиційної ладової бас-гітари (fretted) може відрізнятися не тільки відсутністю ладів, але матеріалом і формою накладки на грифі і спеціальними струнами. Це означає, що просто позбувшись в жорстокий спосіб від ладів на хорошому ладовом інструменті, швидше за все, отримаєте не дуже хороший бас, але зате безладовий.

 

Бортова електроніка

 

Найважливішою частиною всього електронного наповнення бас-гітари є звукознімачі. Так було, та й зараз це твердження не втратило своєї актуальності і правдивості. У більшості бас-гітар є електромагнітні звукознімачі. У їх конструкції існує величезна безліч всіляких варіантів, але складаються всі вони з котушок дроту і магнітів. Не будемо заглиблюватися в особливості цих конструкцій і підемо далі. Властивості, вони ж є і недоліками, звичайних електромагнітних звукознімачів не є для когось секретом. Вони мають невеликий рівень вихідного сигналу, є збирачами всіх перешкод, які тільки можна було зібрати (меншою мірою це стосується так званих «хамбакерів»), фарбують звук, страждають чутливістю до навантажень (на звук впливають електричні параметри кабелю і вхідний опір підсилювача). Але, не дивлячись на все це, такі звукознімачі не вийшли з ужитку і не вийдуть, напевно, ще довго.

 

Активна електроніка ще може з давніх пір вбудовувалася в бас-гітари. Поєднання звукознімача і передпідсилювача зазвичай має назву активного звукознімача. Сам звукознімач не є активним елементом, так як нічого не підсилює. Всі активні, або підсилювальні, функції виконує вбудований передпідсилювач, який часто прихований в корпусі звукознімача. Подібні конструкції з чистою совістю можна назвати найбільш захищеними від перешкод. Саме тому вони дозволяють отримати більш рівну частотну характеристику звукознімача. Застосування активної електроніки дає можливість реалізувати повноцінний вбудований еквалайзер.

 

Деякі вважають, що активна електроніка дозволить зазвучати навіть швабрі з натягнутими на неї мотузками. В якійсь мірі це правда, адже якісь звуки можна буде видавати, але вони навряд чи будуть придатними для музики. Принаймні, звук буде краще, ніж спочатку могла видавати швабра без активної електроніки. Завдяки вбудованому передпідсилювачу звук може перевантажуватися і набувати відсутні обертони, крім того попутно компресує сигнал. Безсумнівно, що для поганого інструменту, на якому грає музикант не краще, це сприймається як принципове поліпшення звучання. Але хочу зазначити, що хороший інструмент зі свіжими струнами сам собі має більш багатий тембр і рівний сустейн, тим більше в руках знаючого музиканта, який використовує якісну обробку та підсилювачі.

 

Аби активна електроніка нормально працювала, вона повинна отримувати достатнє живлення. Практично завжди для цієї мети використовується одна або дві девятивольтові батарейки типу «крона», за винятком рідкісних випадків, коли застосовується живлення від зовнішнього джерела. Компресія сигналу активною електронікою більш імовірна при меншій напрузі живлення. Крім того існує закон підступності, за яким батарейки «вмирають» в самий невідповідний для цього момент.

 

Часто бас-гітара має вбудований еквалайзер. Це пристосування навряд чи можна назвати необхідним в даному випадку, особливо якщо врахувати, що на басовому комбіку або передпідсилювачі басової системи завжди є еквалайзер. Але для тих, хто любить крутити ручки вбудованого в інструмент еквалайзера під час гри, це може порадувати.

 

Завдяки застосуванню активної електроніки від інструменту можна отримати практично будь-який вихідний рівень і досить низький вихідний опір. Але якщо говорити про практичну цінність «мегаміцного» вихідного сигналу бас-гітари, то вона невелика. Включення інструменту безпосередньо в лінійний вхід мікшера не можна назвати серйозним варіантом, це більше схоже або на вимушений крок від бідності, або на звичайну скупість. Якщо подати високий рівень сигналу на високочутливий інструментальний вхід, це може додати в звучання багато непотрібного бруду. Саме з цієї причини деякі «активні» звукознімачі оснащені не надто високим рівнем вихідного сигналу. Це гарантує безболісну заміну на них «звичайних» звукознімачів.

 

Бас-гітари можуть також бути оснащені п'єзоелектричними звукознімачами, які часто використовуються на додаток до електромагнітних. П'єзоелектричні звукознімачі вбудовуються або в корпус інструменту, або в нижній поріжок і вимагають застосування спеціального передпідсилювача.

 

Поріжки і струнотримач

 

Верхній поріжок більшої частини бас-гітар не має жодних конструктивних особливостей. На деяких інструментах можна зустріти нульовий лад, який призначений для зближення звучання інструменту на відкритій струні і першому ладу і для забезпечення «правильної» відстані між струною і першим ладом без необхідності точного припасування глибини пропилів гребінки порожка. Деякі інструменти оснащені регульованим по висоті верхнім поріжком.

 

Більшість бас-гітар мають фіксований струнотримач. Машинка з тремоло в ході всієї історії існування бас-гітар встановлювалася лише на деякі інструменти. Струнотримач з нижнім поріжком може бути роздільними, але може і складати разом «машинку» як один функціональний вузол. Деякі інструменти мають окремий механізм для кожної струни. У ряді випадків може бути корисною можливість індивідуальної для кожної струни трьохвимірного регулювання положення порожків. Поріжки можуть бути не тільки металевими, але й дерев'яними. Вони мають мінімальні можливості регулювання. Варто зазначити, що такі поріжки можна нерідко зустріти на ексклюзивних інструментах, хоча, здавалося б, їх вартість дозволяє на них встановити будь-яку найдорожчу машинку.

Спосіб кріплення струн теж має певне, хоч і не велике, значення. Струни можуть проходити через отвори в машинці або струнотримача, але такий спосіб кріплення струн є найбільш невдалим, хоча і часом перевіреним. У більш «дорослих» конструкціях струни проходять через пропили в струнотримачів. В цьому випадку не потрібно протягувати довгі струни через отвори, завдяки чому можна провести заміну струн набагато швидше навіть під час концерту. У випадку з конструкціями без струнотримача як такого, в яких струни проходять крізь корпус, заміна струн є більш тривалим процесом в порівнянні з попереднім варіантом. Однак вони володіють чудовими звуковими властивостями, що повністю перекриває їх недоліки.

 

 

Трохи про дерево та інші матеріали

 

Може комусь здасться, що матеріал, з якого виготовлений інструмент, має не таке вже й велике значення, якщо бас-гітара більш-менш влаштовує за звучанням, зручності гри та іншим параметрам. Але, по суті, якість використаних матеріалів саме по собі грає практично визначальну роль.Виробники серійних інструментів намагаються заощадити практично на всьому, і роблять це не тільки шляхом удосконалення технологій, але і за рахунок зниження витрати, що часто передбачає виключення з конструкції більш дорогих, високоякісних і дефіцитних матеріалів. Такі заходи в більшості випадку вимушені, адже якщо виробник сьогодні не заощадить, завтра він може просто розоритися, чому ми можемо знайти масу прикладів. Вартість всіх серійних інструментів однакова, але от якість деревини, з якої виготовлені інструменти та яка визначає справжню цінність конкретного екземпляра, може бути різною у кожному випадку.

 

Існує величезна кількість порід дерева, які використовуються для виготовлення бас-гітар. Це можуть бути як широко поширені, так і екзотичні, але розпізнати їх може лише фахівець. Не будемо зупинятися навпаки найбільш часто використовуваних породах і їх властивості, це тема іншої статті. Але потрібно сказати, що дерево будь-якої породи ділиться на сорти (grade) залежно від рівномірності кольору і текстури, яскравості малюнка, і цінується відповідно. До вищих сортів можна віднести лише дуже малу частину всіх заготовок дерева, і найчастіше якщо вони трапляються навпаки випускаються великими серіями інструментів, то це відбувається через недогляд. Якість дерева накладки грифа оцінити простіше, так як її завжди видно. Найбільш поширеним недоліком є використання завідомо низькосортної деревини, яка годиться хіба що для виготовлення ящиків для фруктів. Дерево, з якого виготовлений гриф, так само можна розглянути. Природно, що косошар і сучки не є достоїнствами. Якщо корпус має прозоре або напівпрозоре покриття, то під ним можна щось роздивитися. Але на більш дорогих інструментах виробники стежать за тим, щоб приховати всі недоліки, якщо вони є. Для виготовлення «топів» використовується свільєвата (хвиляста) деревина з красивою текстурою, у більшості випадків це клен. Найчастіше зустрічаються малюнки типу «полум'я» (flame)  , рідше можна зустріти малюнок типу «пташине око» (bird's eye).

 

Існують і інші текстури, але їх можна рідко зустріти (на замовлених інструментах), так як з нестандартним деревом працювати складніше. Вартість інструменту залежить від яскравості вираженості малюнка і рівномірності його розподілу по всій поверхні корпусу: чим більше, тим дорожче. Декоративні якості такого дерева зазвичай позначаються деякою кількістю букв «А». Зазвичай їх кількість коливається від однієї до чотирьох: чим більше таких букв у позначенні, тим красивіше і дорожче дерево. Заготовку можна розпиляти так, щоб розкриваючи дощечки як книгу, малюнок текстури однієї половинки був дзеркальним відображенням іншої. Такий спосіб називається bookmatch. Половинки потім у «розкритому» вигляді склеюються разом по осі інструменту.

 

Товщина «топа» на корпусі може бути у півдюйма або у чверть дюйма. Він використовується не тільки у декоративних цілях, але також має вплив на звук бас-гітари. З точки зору економії товщину «топа» можна зменшити до шпону (veneer), який за допомогою деяких технологічних хитрощів може бути наклеєний на поверхню корпусу, зовсім не обов'язково плоску. Звукові властивості шпону, звичайно ж, відрізняються від «топа», що має нормальну товщину. Декоративні властивості шпону можна співвіднести з картинкою, що зображує невимовно красиву для відповідного цінового діапазону текстуру дерева, що наноситься на корпус інструменту.

 

Крім дерева у конструкції бас-гітари використовуються синтетичні і композитні матеріали, такі як Акрілла, вуглепластик, Luthite та інші. Гідністю цих матеріалів є менша чутливість до змін температури і відсутність чутливості до зміни вологості, можливості досягнення стабільної якості у серійному виробництві і легкість створення і тиражування найхимерніших форм. Хоча «пластикові» інструменти можуть мати цілком якісне звучання, більшість музикантів віддають перевагу здебільшого класиці дерев'яних інструментів. Всі «пластикові» _ однієї моделі однакові.

Автор: HitOnline

Опубликовано: HitOnline.ua