12-струнна гітара
Навряд чи можна впевнено сказати, скільки на гітарі повинно бути струн для оптимального звучання. Кожен гітарист по-своєму відповідає на це питання. Так, гітарист з Гаваїв може сказати, що чотири струни на гітарі найкраще, американський чи європейський гітарист скажуть - шість, а багато російських музикантів дадуть відповідь, що оптимально звучать сім струн. Але існує невелика кількість гітаристів, які впевнено і категорично заявлять, що найкраще звучить 12-струнна гітара. Ця стаття присвячується саме тим, хто хоче увійти в цю невелику кількість шанувальників 12 струн.
Офіційне поява 12-струнної гітари відбулося в США на початку ХХ століття. Першими майстрами, включившими цю гітару у свої каталоги, стали італійці, які працювали на таких відомих музичних виробництвах Америки, як Оскар Шмідт і Рігал. Саме з цієї причини Італія вважає себе батьківщиною 12-струнної гітари. Ще однією причиною такої думки є італійська традиція виготовлення інструментів зі спареними струнами, прикладом якої може стати хоча б відома на весь світ італійська мандоліна.
Але Італія є не єдиною країною, яка претендує на звання батьківщини 12-струнки. Так себе називає Мексика, і неспроста, адже гітари, що мали 12 струн, тут з'явилися не одне століття тому. Хоча варто зазначити, що розміри ці інструменти мали інші, і струни були спарені трохи по-іншому, але, тим не менш, вони були більше схожі на сучасну 12-струнну гітару, ніж італійська мандоліна.
У той же час США має право називатися батьком цього інструменту, адже саме гітари американського виробництва поширилися по всьому світу, роблячи 12-струнну гітару одним з незамінних і найбільш зручних інструментів для акомпанементу.
У кожному разі, не залежно від того, хто був справжнім батьком, ці гітари не опинилися забутими і стали чудовим знаряддям у руках тисяч професіоналів по всьому світу: від знаменитого Ліо Котке, до Олександра Розенбаума. Крім того, думаю, кожен більш-менш серйозний любитель був би не проти поповнити свій гітарний арсенал 12-струнним дивом.
«Так у чому ж полягає відмінність цього інструменту від звичайної 6-струнної гітари?» - Запитаєте ви. Зовнішній вигляд 12-струнки мало чим відрізняється від свого гітарного родича, за винятком шести парних рядів струн, які налаштовуються в октаву. Це означає, що починаючи з 3 струни в парі струни неоднакові (одна товстіше й має обмотку на відміну від більш тонкої струни), і пари ці налаштовані хоча і в унісон, але одна зі струн на октаву нижче іншої.
Задумайтесь на хвилинку, яке звучання дозволяє отримати таке розташування струн. Тут і обсяг, і міць як при грі двох інструментів одночасно.
Лад 12-струнної гітари виглядає так само як і в 6-струнної, з урахуванням зазначених вище особливостей.
1 струна - E (ми) - першої октави обидві струни
2 струна - B (сі) - малої октави обидві струни
3 струна - G (сіль) - малої і першої октави
4 струна - D (ре) - малої і першої октави
5 струна - A (ля) - великої і малої октави
6 струна - E (ми) - великої і малої октави
Але крім такого стандартного налаштування можна використовувати й альтернативні. Потрібно звичайно ж враховувати наведену вище схему. Тим, які вже мають якийсь досвід гри, можна порекомендувати опустити струни на пів тонау або цілий тон. Послухайте результат: дуже часто такий занижений лад робить звук більш багатим.
Не хотілося б упустити моменти, які навряд чи видно зовні, але які сильно впливають на звучання. Багатьом відомо, що натяг струн в 6-струнній гітарі приблизно дорівнює 150 фунтам, а пружини на внутрішній стороні деки потрібні в першу чергу для того, щоб стримувати цей натяг і оберігати деку від деформації, і тільки потім їх форма, вага і розташування мають вплив на звук інструменту. З цього випливає, що зі збільшенням натягу в два рази ми повинні вдвічі збільшити товщину деки і пружин, інакше сильний натяг знищить нашу гітару.
Але якщо просто збільшити вдвічі товщину всього, що пов'язано з міцністю інструменту, гітара стане більше нагадувати пральну дошку зі струнами. Сумніваюся, що буде реально грати на такому пристосуванні, але навіть якщо у когось і вийде, то звук навряд чи буде нормальним. Описати це звучання можна приблизно так: тонке, слабке, з великою кількістю високих частот і з повною відсутністю низів.
Та ви й самі можете в цьому переконатися, взявши в руки дешеву 12-струнну гітару китайського або корейського виробництва. Їх дека, звичайно, не вдвічі товстіша, але для її зміцнення використовується багатошарова фанера, яка хоч і виконує покладені на неї функції, але і вібрує гірше. Крім цього такі фірми використовують додаткові пружини, що повністю позбавляє гітару вібрації.
З цього випливає ось що: якщо вам навряд чи вдасться знайти звичайну гітару з пристойним звучанням вартістю менше 200 $, і будь-який професійний гітарист погодиться з цим, те щоб придбати хорошу 12-струнку, вам доведеться викласти в два рази більше. Хоча можна натрапити і на приємні винятки в ціновій політиці ринку користуватися інструментами.
Ми трохи поговорили про конструкцію інструменту, а тепер перейдемо до інформації про найвідоміших виробників.
Зараз практично кожна фабрика, навіть сама занепала, яка займається випуском гітар, виготовляє 12-струнки. З цієї причини я розповім лише про деякі фірми, які, як мені здається, випускають найбільш якісні моделі, працюючи на покращення іміджу 12-струнної гітари.
Однією з найбільш помітних фірм, що випускають ці інструменти, є компанія Гілд (Guild), яка в 60-ті роки перетворилася з маленької майже збанкрутілої фірми в найпопулярнішу в якийсь період в Америці саме завдяки тому, що почали випускати 12-струнні гітари . Ці гітари вважаються таким же стандартом, як 6-струнки від Мартін. Їх відмінною рисою є подвійний анкерний стрижень, а також спеціальна конфігурація пружин, яка збільшує міцність, не зменшуючи її звучання.
Ще однією компанією, яка зробила свій внесок у популяризацію 12-струнних гітар, є Овейшн (Ovation), чиї знамениті моделі Legend і Adamas найбільш популярні саме в 12-струнних варіантах. Якщо ж таку гітару підключити до підсилювача, вас просто здивує це відмінне звучання. Гітару Овейшн ви можете побачити у багатьох виконавців, одним з яких є Розенбаум. Свою чорну гітару цієї фірми він використовує практично на всіх виступах.
Якщо говорити про електрогітари, то в цій сфері абсолютним лідером є фірма Рікенбакер (Rickenbacher), чиї електричні 12-струнні гітари вважаються класикою. Ці інструменти відрізняються незвичайним як для 12-струнки розташуванням кілків, а їх звучання можна почути у таких знаменитих груп і виконавців як Бітлз і Тома Петі.
Друге місце серед 12-струнних електрогітар можна цілком заслужено присудити Fender Stratocaster XII. Ця модель є досить рідкісною, але легендарною.
Fender Stratocaster XII
Крім представлених вище метрів з випуску гітар, виробництвом 12-струнок займаються і багато майстрів-одиночок і маленькі майстерні, роботи яких є часто просто приголомшливими. Серед них хотілося б відзначити фірму Брідлав (Breedlove), інструменти якої дивують не тільки відмінним звуком і якістю, але і екзотичним підбором деревини. Їх найпопулярніша модель має задню стінку, виготовлену з африканського смугастого дерева ебони.
Ця фірма поки досить молода і маленька, та й у пострадянському просторі вона поки залишається невідомою, але в майбутньому, думаю, вона завоює чимало музикантів якістю та оригінальністю своєї продукції.
Наостанок хотілося б ще сказати ось що: хоч 12-струнна гітара найчастіше використовується в якості акомпанементу, багато майстрів використовують її для виконання соло партій, і досить вдало.
Так як лад 12-струнки такий же, як у 6-струнної гітари, не потрібно переучуватися, щоб на ній грати. Звичайно, потрібно звикнути до спарених струн і призвичаїтися на них грати. Багато стандартних прийомів спочатку виходять досить невміло, але з часом і практикою все виходить. У будь-якому випадку, цей інструмент коштує того, щоб на ньому хоча б спробувати пограти, а там далі ви самі зрозумієте, що робити.
Автор: HitOnline
Опубликовано: HitOnline.ua